І зовсім вже веселе дерево росте в Гімалаях. Коли я йшов повз нього і глянув вгору, то побачив, що вся крона обвішана... полуницею! Полуниця - в Гімалаях та ще на дереві? А втім, чому дивуватися. Клімат теплий, могла і полуниця вирости деревом. Є ж на Філіппінах чорничне дерево, на Зондських островах росте картопляне дерево. Є дерева гірчичні, є суничні. Чому ж не бути полуничній?
Ну що ж, скуштуємо гімалайської полуниці. Я знайшов довгу палицю і стукнув по гілці. Гроно ягід впала поруч зі мною. От би нам в Сибір таке дерево! Не знадобилося б тоді гнути спину, збираючи полуниці в степу. Але варто було мені підібрати впали плоди і спробувати на смак, як цю прекрасну думку довелося залишити. Ягоди виявилися не краще плодів реп'яха. Вони висіли як наочні посібники, не більше.
Полуничне дерево нічого спільного з полуницею не має, окрім суто зовнішньої схожості. Воно - далекий родич нашого кизилу. Плоди з рум'яними боками прикрашають ліс. У багатьох країнах полуничне дерево вирощують у парках, де воно дивує відвідувачів не тільки плодами, але й листям, які розпускаються восени, коли у інших дерев починається листопад, а обсипаються навесні, коли у сусідніх дерев набухають бруньки.
