Не так давно один з ботаніків зробив цікаве спостереження. Восени, коли в місті скінчився листопад, він помітив на одному з дерев гілки з зеленим листям. Він довго стояв під деревом і думав, як вдалося цим листю затриматися понад покладеного терміну, не пожовтіти і не впасти. І нарешті помітив біля дерева великий нічний ліхтар.
Ліхтар яскраво світив вночі і створював для найближчих до нього гілок додатковий світловий день. І гілки дерева продовжували працювати, як і при довгому літньому дні. І листя не опадали, хоча зима була вже не за горами.
Коли я розповів про цей випадок хлопцям, вони відповіли:
- А що тут особливого? І у бузку листки теж до снігу не опадає і залишаються зеленими, хоча поблизу немає жодного ліхтаря.
- Згоден, - кажу я, - але бузок в Сибіру дерево привізне, з більш теплого клімату. Століттями воно скидало листя пізніше і швидко пристосуватися до нових умов і не може.
Садівники використовували цю властивість бузку і садять її в містах все більше і більше. Адже городянину куди приємніше дивитися восени на зелене дерево, ніж на голе, без листя. Садівники в Іркутську садять жимолость татарську, і цей теплолюбний чагарник теж не скидає листя до зими.
- Зрозуміло, - сказали хлопці, - щоб місто довше залишався ошатним, зеленим, потрібно садити більше привізних дерев, які не скидають листя до зими.
Ці школярі вирішили займатися біологією. У нашому Іркутськом університеті є біологічна секція шкільного товариства «Знання». Хлопці записалися в цю секцію. І кожну середу в сім годин вони приходять в університет. І всі ми, викладачі, по черзі займаємося з ними, кожен по своїй спеціальності. Ну, а я, звичайно, з ботаніки. На одне із занять хлопці приносять зелену гілку вільхи і кажуть:
- Нам зрозуміло, що привізні, дерева не скидають листя до зими, а чому ж вільха не скидає листя? Адже вона наша, місцева порода, сибірячка.
Тут я спочатку трохи розгубився і ніяк не міг збагнути, чому. Скільки разів я бачив зелену вільху на початку зими, а не замислювався. Хлопці мовчали і чекали, що я відповім. Вони думали, що я все знаю і відразу ж викладу їм готову відповідь. А я одразу не міг відповісти, і, напевно, хтось з них подумав: «Ех ти, біолог, стільки років навчався, стільки книг прочитав, стільки ходив, спостерігав - і не знаєш...»
- Гаразд, - кажу я нарешті, - давайте розберемося разом. Вільха наша хоч і сибірячка, але родичі її жителі півдня. Може бути, і наша вільха минулого южанка? Може бути, у давню пору насіння її занесли з півдня птиці, а на батьківщині витіснили її більш пристосовані дерева? А може бути, причина в іншому. На коренях вільхи є бульбочки з грибками-актиноміцетами. Грибки засвоюють азот повітря так само, як бульбочкові бактерії у бобових трав. Недарма бобові трави так довго залишаються зеленими. Адже чим більше азоту, тим пишніше зелень і тим більше вона зберігається. Може бути, і у вільхи зелень залишається з тієї ж причини?
На наступний день я пішов у бібліотеку і перерив там всі книги, де було написано про вільху або про підготовку дерев до зими. Я не знайшов там нічого, що відповідало б на питання, яке задали хлопці. Тоді я написав листа своїм знайомим ботанікам, але і вони не могли щось доповнити до того, що я сказав хлопцям.
Так і залишається вільха для ботаніків і лісівників загадкою. І хоча вони садять це дерево в містах, щоб і на початку зими наші вулиці були зеленими, ніхто не може сказати, чому вільха така незрозуміла. Чому вона не готується до зими звичайним способом, як інші дерева-сибіряки? Чому вона зелена, коли ми одягаємо шуби і на вулиці йде сніг?
Багато ще я зустрічав на Землі дерев, які змушували дивуватися і замислюватися. Але найбільше мене цікавили дерева, яких мало залишилося на Землі, які вимирають, йдуть з обличчя нашої планети. За останнє сторіччя чимало тварин і дерев безслідно зникло. Як складається доля дерев, яких на Землі залишилося зовсім небагато - кілька тисяч, а інколи тільки тисяча?
|
